ГУЦУ́ЛКА1 див. гуцу́ли.
ГУЦУ́ЛКА2, и, ж; розм.
1. Гуцульська мелодія до танцю. Бабине приговорювання не могло його вигулити з дучки [виманити з нори], аж доки дід не сів на порозі і не заграв гуцулки в сопівку [сопілку] (Черемш., Тв., 1960, 35); // Танець, що виконується під таку мелодію. Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки, різні сюжетні танці .. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мист., 4, 1962, 20).
2. Чоловіча вишита сорочка з стоячим коміром. Тепер вишиті сорочки-гуцулки носять по всіх усюдах Радянського Союзу (Вол., Дні.., 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 200.