ГУЩИНА́, и́, ж.
1. Те саме, що гуща́вина 1. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку (Коцюб., І, 1955, 148); В гущині заростей, де повітря стояло непорушне, було жарко (Сенч., На Бат. горі, 1960, 21).
2. рідко. Те саме, що густота́. Гущина посадки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 201.