ГІДРОО́КИС, у, ч. Сполука окислу хімічних елементів з водою. Більшість окислів прямо або посередньо утворює сполуки з водою, які мають загальну назву гідратів окислів, або гідроокисів (Заг. хімія, 1955, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 67.