ГІПОФІ́З, а, ч. Залоза внутрішньої секреції у хребетних, розміщена біля основи головного мозку, яка впливає на ріст і розвиток організму; мозковий придаток. Ще наприкінці минулого століття І. Ціон вказував на зв’язок функції гіпофіза з кров’яним тиском (Фізіол. ж., II, 6, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 73.