ГІРКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи злегка гіркий (у 1, 3 знач.). Знову повіяв на Сергія рідний вітер придеснянських борів, запахло гіркуватим димом на хуторах (Кучер, Дорога.., 1958, 135); Вода в джерелах гіркувата, пахне аптекою (Багмут, Опов., 1959, 32); По-дівочому вродливе личко незнайомого здригнулося в гіркуватій усмішці (Гончар, Таврія.., 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 75.