ГІРНЯ́К, а, ч., діал. Горець. Часті неврожаї змушували здавна гірняків періодично шукати заробітків по долах (Фр., XVI, 1955, 313); На горі стоїть хатина, Там живе гірняк старий (Л. Укр., IV, 1954, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 76.