ДАВНИ́М-ДАВНО́, присл., розм. Дуже давно. Якби я не була тут так занята [зайнята] і так слаба, то він [переклад] був би вже давним-давно скінчений (Л. Укр., V, 1956, 138); Мрії давним-давно вивітрилися з голови (Вільде, Сестри.., 1958, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 205.