ДАВНІ́СІНЬКО, присл., розм. Дуже давно. — Хочете душу узяти, зараз вам її і заручу.. — Душу! Та вона вже давнісінько моя (Кв.-Осн., II, 1956, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 205.