ДАЛЕКОЗО́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. далекозо́рий. Далекозорість характеризується тим, що людина добре бачить далекі предмети, але не розрізняє близьких, наприклад, букв у книжці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 157); Всі сиділи, зачаровані далекозорістю свого комісара (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 208.