ДА́МКА, и, ж. Шашка, яка після завершення свого ходу по шашковій дошці набуває права пересуватися на необмежену кількість кліток; // діал. Шашка. В пари, в візка іграли І дамки по столу совали (Котл., І, 1952, 77); Почав [Рубін] часто бувати у них, грав з хазяїном у дамки (Сенч., Опов., 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 210.