ДАРА́БА, и, ж., діал. Пліт, збитий із дерев’яних кругляків. На дарабі, як звичайно, діти: Бігають, з дараби в воду скачуть (Фр., XIII, 1954, 336); — Я часто буваю серед гуцулів, прислухаюсь до думок лісорубів, керманичів на дарабах, колгоспників з Верховини (Рад. Укр., 22.1 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 211.