ДАРМОЇ́Д, а, ч., зневажл. Той, хто живе на чужий кошт, чужою працею; нероба. Ми не мусимо держатися чужих шаблонів і давати масні французькі оперетки для забавки дармоїдів (Фр., XVI, 1955, 187); — Комуністи за те, щоб відібрати в тих товстопузих дармоїдів фабрики, заводи, шахти, друкарні й дати в руки трудового народу? (Вільне, Сестри.., 1958, 154); // Уживається як лайливе слово. [Горпина:] Робиш щодня, як той сірий віл, невгаваючи, а тебе ще за те дармоїдом взивають!.. (Кроп., II, 1958, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 212.