ДА́РНИЦЯ, і, ж., розм., заст. Дарча грамота, дарчий лист. — Я тобі даю село Будутин, на Росі… Будеш ти в ньому господинею… От тобі моя печать, — вона простягла руку до столу і взяла дарницю на село (Скл., Святослав, 1959, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 213.