ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.
1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь.
2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Шевч., І, 1951, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 214.