ДАХ, у, ч.
1. Верхня частина будівлі, що служить її покриттям; покрівля. — Був у нас добрий будинок з вербини, Гонтовий дах, димарі із цеглини (Щог., Поезії, 1958, 339); В 1958 році ми збудували ще один табір на 200 корів, з двосхилим дахом, критий етернітом (Колг. Укр., 4, 1957, 3); * Образно. Цікаво побувать над дахом світу,.. Чарує велич снігових вершин (Шер., Дорога.., 1957, 31).
2. перен. Домівка, житло. Не крився пилом темний шлях, .. Як кидав я мій рідний дах (Щог., Поезії, 1958, 375); Чого, чого я в тих літах Не витерпів! Спершу важкая Борня за хліб, за цент, за дах, За те, що з кождим днем тікає (Фр., XIII, 1954, 410).
Під одни́м да́хом з ким — в одному приміщенні. — Не хочу жити під одним дахом з чортякою! Ще, борони боже, на суд потягнуть!.. (Коцюб., III, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 214.