ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий. [Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 215.
Що oзначає слово - "дбайний"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.