ДБА́ЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що дбайли́вий. * Образно. Все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Хотк., І, 1966, 43); Господиня чиста й дбала Урожаєм заквітчала Молоде чоло (Рильський, І, 1956, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 215.