ДВАНА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до двана́дцять. Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283); Мав дочок він для нас Аж дванадцятеро враз (Перв., Казка.., 1958, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 216.