ДВИГУ́НЧИК, а, ч. Зменш. до двигу́н 1. Молодий Платика клопотався коло двигунчика (Мур., Бук. повість, 1959, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 218.