ДВОБІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що двосторо́нній. Квартальна забудова села може бути.. трибічною і двобічною (Колг. енц., II, 1956, 292); Рушниковим двобічним швом вишивають декоративні речі побуту (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 66); — Хіба не з енергії та наполегливості Семена Ларивоновича їхня МТС вже має двобічний радіозв’язок з бригадами? (Ю. Янов., І, 1958, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 220.