ДВОКВАРТИ́РНИЙ, а, е. Який складається з двох квартир. Красиві двоквартирні будинки тяглися в кілька рядів (Ткач, Черг. завдання, 1951, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 222.