ДВОКО́ЛКА, и, ж. Візок на двох колесах; біда (див. біда́2). Серед повозок багато санітарних двоколок і просто селянських возів з пораненими (Головко, Літа.., 1956, 3); Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач. Десна, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 222.