ДВОКОЛЬОРО́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що двоко́лірний. — Розкажіть, як ви потрапили до нас? — присовує [воєнком] до себе невеликий листок паперу і нахиляє над ним свій двокольоровий чуб (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 222.