ДВОПУДО́ВИЙ, а, е, заст. Який має вагу два пуди. Ноги стали важкими, наче до кожної з них було прив’язано по двопудовій гирі (Шиян, Гроза.., 1956, 199); Двопудова довбня на довгому держалні, впертому в землю, з розгону глухо била по стовбуру (Донч., III, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 224.