ДВОРА́ЦЬКИЙ, а, е, іст., розм. Прикм. до двора́к. Великі магнати.. їздили часто сюди й туди і тягали з собою численну двірню; сліди сих переїздів лишилися в дворацьких піснях (Фр., XVI, 1955, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 224.