ДВОСВІ́ТНИЙ, а, е, рідко. З двома рядами вікон, розміщених один над одним або один проти одного (про приміщення). Величезний двосвітний зал училища заповнюють юнаки і дівчата (Рад. Укр., 16. XI 1960, 1); Залізняк.. обережно зайшов у двосвітний зал з великими, сталевою сіткою затягненими вікнами (Собко, Звич. життя, 1957, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 225.