ДВІЙНЯ́ТА, ня́т, мн., ДВІЙНЯ́, і́, ж., розм.
1. Двоє одночасно народжених дітей у однієї жінки; близнята. Сеї ночі.. Марія родила двійню! (Коцюб., III, 1956, 413).
2. Те саме, що двійни́к 3. Збереглася й така назва, як двійнята або двійнятка — два невеликі горщики, з’єднані кільцеподібною ручкою в боках. У них.. носили страву на поле (Полт.-київський діалект.., 1954, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 218.