ДЕБАРКАДЕ́Р, а, ч.
1. Плавуча споруда, яку ставлять коло берега для причалювання та відправлення річкових суден і обслуговування пасажирів; пристань. На березі Дунаю зведено двоповерховий дебаркадер з касовими залами, буфетами і готелем (Визначні місця Укр., 1958, 448).
2. заст. Платформа на залізничній станції. Вглядався у вікна вагонні, у двері,. Щоб зразу побачить на дебаркадері Знайомі обличчя любимих людей (Бажан, Роки, 1957, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 228.