ДЕБЮТА́НТ, а, ч. Той, хто дебютує. Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Коцюб., І, 1955, 264); Публіка з інтересом розглядала дебютанта (Ільч., Серце жде, 1939, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 229.