ДЕКОРА́ЦІЯ, ї, ж. Живописне або архітектурне зображення місця і обстановки дії, встановлюване на сцені. Декорація в глиб сцени показує вид села (Фр., IX, 1952, 33); Важливо, щоб декорація й обстановка сцени і сама постановка п’єси були переконливі (Про мист. театру, 1954, 210); * У порівн. Картини мінялись, ніби декорації в театрі (Н.-Лев., III, 1956, 144); // перен. Загальний вигляд чого-небудь. На правому березі потоку стоїть рівна, гладенька стіна з сірого граніту.. Потік закручується, і знову змінюється декорація: з стіни виступають здоровецькі піраміди з гострими верхами (Н.-Лев., II, 1956, 411); // Оздоблення, прикраса. Це був вродливий юнак.., один з тих, що їх природа насаджує в людському саду, як тюльпани — для декорації (Вільде, Сестри.., 1958, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 236.