ДЕ́НДІ, невідм., ч., заст. Вишукано, пишно і модно одягнена людина; франт. В прирівнянню до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван справді являвся [був] дуже непоказним (Фр., III, 1950, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 242.