ДЕНЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., зах. Нервувати. Грошей не було, студінь і брак хати так мене денервували, що я не міг писати (Стеф., III, 1954, 246); —Я згадав її [матері] старість і не хотів її денервувати (Коб., III, 1956, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 242.