ДЕ́ННИК, а, ч., зах. Щоденник. — Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101).
ДЕННИ́К, а́, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня. Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Вишня, II, 1956, 59); — А ось тут у нас дволіточки, — говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Шиян, Гроза.., 1956, 746).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 242.