ДЕ́РВІШ, а, ч. Мусульманський чернець-жебрак. Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі дома [будинки] з гаремами, кав’ярні, ослики, дервіші, фрукти, зелень і чад смаженого м’яса (Коцюб., III, 1956, 348); — Ці жінки бездітні, — пояснив гід. — Вони вірять, що святий дервіш діє й тепер, і подарує їм дітей (Минко, Намасте.., 1957, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 245.