ДЕРЕВООБРО́БНИЙ, а, е. Стос. до механічної обробки дерева. При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, тесел, пилок, доліт, свердел (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 427); Лісова, лісопильна, деревообробна промисловість розташована головним чином у лісовому Заволжі і частково в Чувашії (Ек. геогр. СРСР, 1957, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 246.