ДЕ́РЖАЛКО, а, с. Те саме, що де́ржальце. Двоє фізкультурників вносять столик і стілець і ладнають їх біля брами, прикріпивши поряд держалко з прапором (Коч., II, 1956, 73); Ви поспішаєте на поміч, берете з Якимових рук держалко з казанком, а він біжить мерщій гнідка ловити (Мирний, IV, 1955, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 249.