ДЕРЗНОВЕ́ННИЙ, а, е, уроч. Винятково сміливий. Вихованці радянської вищої школи повинні бути дерзновенними новаторами в науці і техніці, творцями нових матеріальних і духовних цінностей, хорошими організаторами і вихователями (Літ. газ., 25. XI 1959, 1); // Сповнений сміливості, поривання. Передовий боєць за здійснення найбільш дерзновенних мрій людства — наша Комуністична партія, партія новаторів (Рад. Укр., 17.Х 1957, 1); * Образно. Після цього будинок лишився стояти нескорений, суворий, і кричав у лице ворогам дерзновенним написом на білому мурі (Жур., Опов., 1956, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 251.