ДЕРМАТИ́Н, у, ч. Просочена нітроцелюлозою тканина, схожа на шкіру або на клейонку; штучна шкіра. Двері часто оббивають повстю, а зверху ще й дерматином (Стол.-буд. справа, 1957, 29); Посеред кімнати стояв круглий стіл під білою скатертиною, в кутку — диван, обтягнутий чорним дерматином (Руд., Вітер.., 1958. 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 252.