ДЕРНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до де́рен. Дернова земля вгинається, немов гумова, і візок котиться м’яко (Грим., Подробиці.., 1956, 63); Цінною для приготування дернових компостів є лише глибока дернина, що утворилася на родючих грунтах і містить багато органічних речовин (Колг. Укр., 12, 1956, 16); // Покритий, обкладений дерном. До акацій тулилися дернові канапки й маленькі дерев’яні лавочки (Кобр., Вибр., 1954, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 253.