ДЕТОНА́ЦІЯ1, ї, ж. Поширення в речовині хімічного перетворення з надзвуковою швидкістю, викликаного вибухом іншої речовини або ударом, стрясанням. Здатність палива до детонації у великій мірі залежить від будови вуглецевих ланцюгів в молекулах вуглеводнів (Заг. хімія, 1955, 420); -Від вибуху міни по детонації виникне.. вибух толу, який підніме вгору і розшматує на тріски увесь пароплав (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 194).
∆ Детона́ція мото́рного па́лива — дуже швидкий процес горіння робочої суміші в циліндрі двигуна внутрішнього згоряння.
ДЕТОНА́ЦІЯ2, ї, ж. Відхилення від правильного тону в музиці, співі; фальшивість тону. — У неї не зовсім чисте піаніссімо… Є якась детонація… (Вишня, І, 1956, 227); // Відхилення від нормального звукового ритму, обумовлене неправильним згорянням палива в циліндрі двигуна. При детонації деталі кривошипно-шатунного механізму надзвичайно перевантажуються, що може призвести до їх поломки, а іноді й до серйозних пошкоджень двигуна. Тому робота двигуна з детонацією недопустима (Автомоб., 1957, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 258.