ДЕ-Ю́РЕ, присл., книжн. Юридично, на підставі закону, права; формально; протилежне де-факто. [Варка:] Де-юре, може, й неправильно. А де-факто — набила добре, а там, як знає (Мик., І, 1957, 154); Я написала їй листа, що.. визнаю її теперішнє життя де-юре, хоч і не приховую деяких розходжень у поглядах (Чаб., Стоїть явір… 1959, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 261.