ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схожий на дженджика. — Ну, зрозуміло, що молодій цікавій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 261.