ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ, а, е, розм. Який кокетує своєю зовнішністю і одягом; пустий, легковажний. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: Я купив їй личман, ще хоче й намиста! (Чуб., V, 1874, 105); — Бачив я серед теперішніх молодих таких свистунів, аж плювати хочеться. Такі кручені, такі дженджуристі, що й не підійди до них (Хижняк, Невгамовна, 1961, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 261.