ДЖУ́НГЛІ, ів, мн. Густі, важкопрохідні, заболочені тропічні і субтропічні вічнозелені ліси. Г. Грін у романі «Ціною втрати» пише про африканські джунглі, де ще не ступала нога людини (Мист., 6, 1965, 21); * Образно. Старі, беззубі хижаки з газетних джунглів Америки й Європи гадали: що то ще принесе перемога? (Загреб., Європа. Захід, 1961, 97); * У порівн. На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин (Коцюб., II, 1955, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 263.