ДЗЕ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. дзе́нькати і звуки, утворювані цією дією. На хвилину стихло все, не чути було ані шелесту, ані дзенькання посуду (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 266.