Дзи́ґа, ґи, ж.
1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. І. 147.
2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 379.
Що oзначає слово - "дзиґа"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.