ДИВЕРТИСМЕ́НТ, у, ч. Концертна програма в естрадних театрах, а також вставні танцювальні номери в балеті та опері, не зв’язані з сюжетом. Талановитий український композитор П. І. Ніщинський (1832-1896 рр.).. написав «Вечорниці», які ввійшли окремим дивертисментом у драму Шевченка «Назар Стодоля» (Іст. УРСР, І, 1953, 553); Симфонія того часу [XVIII ст.] мала в собі багато елементів інших жанрів — сюїти, камерного тріо, квартету і, особливо, дивертисменту (Укр. муз. спадщ., 1940, 16); Дивертисмент — одна із законних і дієвих форм мистецтва (Рильський, III, 1955, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 270.