ДИЛЕ́МА, и, ж.
1. Логічне судження з двома виставленими протилежними положеннями, що суперечать одне одному і виключають можливість третього.
2. Необхідність вибору між двома (звичайно небажаними або важко здійсненними) можливостями. Після закриття журналу «Житє і слово» перед Франком постала дилема: або залишитись без журналу,. або зробити спробу.. поставити ЛНВ [Літературно-науковий вісник] на службу демократичної думки і реалістичної літератури (Рад. літ-во, 5, 1958, 110); Значить, дилема така: або нехай жінка господарює, або нехай буде хата пусткою (Л. Укр., III, 1952, 685).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 276.