ДИЛИ́ННЯ, я, с., зах. Збірн. до дили́на. Робітники посідали на каменях та урізках з дилиння (Фр., V, 1951, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 277.