ДИЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ДИЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., зах. Дрижати, тремтіти. Пройшла вже північ, — день зближався, А я сидів.. та фізику читав І весь від стужі дилькотав (Фр., XIII, 1954,49); Ноги угиналися, дилькотіли, в очах тьмилося (Ков., Тв., 1958, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 277.